FEM*RIOT: Розширюючи межі
Патріархат визначає жінку мірою того, як вона вписується у встановлені ним незчисленні рамки й обмеження. Визначає і визнає. Вихід за межі цих кордонів крізь традиційну патріархальну оптику означає підважування своєї «жіночої» ґендерної ідентичності. Жінкам, які зважилися на таке, усе ж потрібно доводити, що вони – жінки: аби не опинитися на узбіччі суспільної структури.
Із часом ці кордони розширюються, розхитуються, слабшають, через що може хибно видаватися, ніби ми досягли омріяної рівності або хоча би вийшли на фінішну пряму. Утім, бути жінкою досі означає замовчувати безліч тем, які конституюють наше повсякдення — як фізіологічних, так і психоемоційних. Вимушене мовчання стає серйозною перепоною у боротьбі за суб’єктність та видимість, і доводиться шукати форми, через які можна екологічно й безпечно донести світові те, що означає бути жінкою у ХХІ столітті. Незалежне кіно стає однією із них.
Кожен фільм цієї програми є своєрідно протестною практикою, адже проблематизує і висвітлює те, що знаходиться за межами конвенційних тем для публічної розмови: болісну менструацію, варіативність форми молочних залоз, жіночу гомосексуальність, страх інтимної близькості. Та чи не найважливішою їхньою роллю може стати деконструкція інтерналізованих кордонів у сприйнятті самих жінок.
Тривалість програми: 78 хв
Кураторка програми: Саша Прокопенко
Попередження про триґери: медична мізогінія, ознаки зґвалтування, торгівлі людьми, оголеність
Фільми демонструються мовою оригіналу з українськими та англійськими субтитрами
Фільми доступні до перегляду онлайн на території України, Польщі, Чехії, Латвії, Литви, Естонії та Німеччини
18 листопада / 20:40 / Кінотеатр Жовтень, зала Класік
19 листопада / 18:40 / Кінотеатр Жовтень, зала Класік
20 листопада / 20:50 / KINO 42, вулиця Костянтинівська, 11Б
З ЛЮБОВ'Ю, БАРБАРА / 2023
Брайді О’Коннор
Барбару Гаммер називають піонеркою від лесбійського експериментального кіно. Режисерка, художниця, перформерка — вона досліджувала історію опресії та емансипації жінок і квір-людей від початку минулого століття й ретранслювала це через складну вигадливу кіномову, виборюючи для жінок право на публічний female gaze, «мистецький, а не вуаєристський».
Фільм пропонує поглянути на уривки із творчості й життя Барбари очима Флоррі Берк, із якою режисерка прожила понад тридцять років. Після смерті коханої Флоррі поринає в її архіви, що дає хоча би ілюзію близькості. Така оптика одразу наближає нас до обох головний героїнь, робить їх досяжними й зрозумілими.
Фільм говорить мовою всеосяжної любові. Це лаконічна, але дуже ніжна, делікатна й сентиментальна робота, і усі засоби виразності тут працюють на те, аби витворити й зафіксувати між глядачами й екраном саме такі відчуття та емоції.
ЦЕ СТАЛОСЯ ВДОМА / 2022
Аполлін Піллі, Сідні Оберфельд
Обійми, цілунки, розмова, зоровий контакт — усе це форми інтимної близькості. Її варіативність надає таку необхідну свободу, але та постійно перебуває під загрозою стигматизації і невизнання. Масова культура віддавна визначає секс між чоловіком і жінкою як найбільш прийнятну форму близькості, при цьому демонструючи, яким саме він має бути – відверто недосяжним, нереалістичним. Але існує й культура інша. Вона витворює емансипативний часопростір, у якому ми маємо право на самодослідження та встановлення власних принципів взаємодії із собою та ближніми.
Цей фільм є фрагментом саме такої культури. У легкій, дещо грайливій формі він єднає історії насолод і страхів, комфорту і дискомфорту. У кількох нетривких, але емоційно насичених сценах герої та героїні промацують свої кордони в інтимній близькості та вчаться артикулювати власні потреби. А нам ненав’язливо пропонують вчитися разом із ними.
Особлива увага у фільмі приділена фізичному простору — уважна, турботлива деталізація побуту персонажок працює на наше максимальне занурення в кадр. Дивлячись, почуваєшся, ніби вдома у доброї подруги, а увесь світ довкола — це лише нескінченна котушка теплої плівки із великим зерном.
Субарна Даш, Відуші Ґупта
Груди — це ледь не найбільш містифікована частина жіночого тіла. Масова культура, у тому числі кіно, зняте режисерами-чоловіками, нав’язує комплексні й часто суперечливі стереотипи про те, який їм треба мати вигляд. Вона уніфікує вигляд і прояви грудей до неіснуючого ідеалу, маскуючи їхнє реальне різноманіття.
Фільм розстібає цей тісний капіталістичний бюстгальтер і на своєму рівні перевідкриває варіативність жіночого досвіду, пов’язаного із грудьми. Ми опиняємося у затишній кімнаті з теплим освітленням, де дівчата діляться історіями про те, як формувалися їхні молочні залози, і які побутові й психологічні проблеми супроводжували цей процес. Їхній полілог легкий, довірливий та відвертий, позбавлений сорому і стигматизації. Він формує метафізичний терапевтичний простір, у якому глядач_ки можуть пригадати й відрефлексувати власний досвід.
Режисерки оперують різними анімаційними техніками, залучають кадри з популярного кіно, плівкову фотографію та колаж. Цим фільм нагадує дівчачий щоденник із записами та малюнками. Лише за стереотипною ґендерно акцентованою формою віднаходимо виразно емансипативний зміст.
ЗАБАГАТО ІНФОРМАЦІЇ / 2023
ПТАХА / 2023
Ана Крістіна Барраґан
Еквадор, Іспанія / 22 хв
Зібравшись у притулку в еквадорському лісі, підлітки-жертви секс-торгівлі роблять перші невпевнені кроки у своєму щойно відновленому житті.
Ш.І.-ПОЕЗІЇ ЖІНОК ТА НЕЖІНОК НА НІЧНИХ ЗАПРАВКАХ / 2022
Крістіна Елена Ілієску
Румунія / 19 хв
Як за допомогою віртуального посередництва слід уважно дослідити жіночий і небінарний досвід? Цей експериментальний документальний фільм має фокус, який виходить за межі конкретної реальності, шукаючи людський фактор у загальнодоступних технологіях.
Це фільм про те, як ставити під сумнів власні межі реальності та ґендеру; про погляд, який розплавляє матерію на пікселі; про кадр, який утримує в собі тип сприйняття, натренований годинами, проведеними перед екраном смартфона; про поезію, написану функцією передбаченого тексту в iPhone.
УСЕ ТАМ / 2020
Бонні Макре
Велика Британія / 7 хв
20-річна Ейлід відчайдушно шукає відповіді у свого сімейного лікаря, коли виснажливий біль ставить на паузу її життя.
Текст: Марія Васильєва
